Зауваження до законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
06 вересня 2022
Експерти Центру висловили зауваження законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення виконання Україною взятих на себе обов’язків згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» (реєстраційний № 7463 від 13 червня 2022 року).
Зазначеним законопроєктом пропонується, зокрема, доповнити перелік підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (частина перша ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») такою підставою: ухвалення суддею рішення з недотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного. При цьому у примітці до цього пункту під ухваленням суддею рішення пропонується розуміти ухвалення суддею рішення одноособово або у складі колегії суддів, з недотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного, або нескасування такого судового рішення за наслідком його апеляційного або касаційного оскарження.
Запропоновано також внести зміни до статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:
– частину дев’яту доповнити новим пунктом 8, яким «ухвалення рішення з недотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного» визнати істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді;
– доповнити новою частиною 91, якою визнати «факт неодноразового недотримання положень Конвенції про захист прав 2 людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді.
Окрім цього пропонується внести зміни до Закону «Про Вищу раду правосуддя», які конкретизують процедури дисциплінарного провадження щодо судді у зв’язку з ухваленням рішення, пов’язаного з недотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід погодитись з автором законопроєкту у тому, що існують непоодинокі випадки, коли українські судді ухвалюють рішення, які в подальшому визнаються Європейським судом з прав людини порушенням принципів Європейської конвенції з прав людини. Проблема невиконання рішень Європейського Суду з прав людини не нова. Її гострота привела до того, що Верховна Рада України ще 23 лютого 2006 року ухвалила Закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV, яким рішення ЄСПЛ визнане обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, а суди зобов’язано при розгляді справ застосовувати Конвенцію та практику Суду як джерело права. Однак це жодним чином не ставить Конвенцію в особливе становище у порівнянні з іншими джерелами права, а тим більше вище Конституції України.
Однак навряд чи усі випадки недотримання положень Конвенції можна описувати в законі такими оціночними поняттями, як «необ’єктивний та упереджений розгляд справи», «умисне прийняття незаконного рішення», що «порочить звання судді», «істотний дисциплінарний проступок», дії з порушенням «норм моралі».
Підстави дисциплінарної відповідальності суддів у статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» сформульовані не за індуктивним, а дедуктивним підходом, без перерахування можливих порушень конкретних положень Конституції і законів України чи окремих міжнародних договорів. Більше того, у пункті 4 частини першої статті 106 вже є вказівка на вид таких порушень, до яких належить і розглядуваний випадок, а саме «умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухвалення судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків». Спроба запровадити в якості кваліфікуючої ознаки порушень при ухваленні судового рішення види актів, що порушені, тобто ранжувати ці порушення за видами актів, не є раціональною.
Експерти також звертають увагу на те, що пропоноване доповнення статті 109 Закону «Про судоустрій і статус суддів» частиною 91 є не узгоджується із пропонованою зміною до частини 9 статі 109 цього Закону. В одному випадку пропонується можливість визнання істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, «ухвалення рішення з недотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного», а в іншому випадку – «факт неодноразового (два і більше разів) ухвалення рішення з недотриманням положень Конвенції про захист прав 2 людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного».
Враховуючи наведене експерти вважають недоцільним прийняття аналізованого законопроекту.