Дохідливо та привабливо просто про складні питання розуміння права: роздуми викладачів загальної теорії права над монографією Миколи Козюбри «Практична філософія права»
29 грудня 2025
Олексій Цельєв, Юлія Матвєєва, Євген Звєрєв
Видання згаданої монографії, яка, на жаль, стала останньою в житті професора Козюбри, стало визначною подією в юридичному житті України. Наші роздуми над нею зумовлені не лише власними науково-педагогічними інтересами, а й тим, що ця праця може бути цікавою для юристів європейських та інших країн. Подібної роботи в українській юридичній науці раніше не було. Це зумовлено низкою обставин.
Перш за все, варто відзначити багатий професійний досвід автора монографії. Так, Микола Козюбра був відомим професором зі значним академічним та науковим досвідом у галузі загальної теорії права, філософії права, прав людини та конституційного права. Як відомий вчений-юрист, безпосередньо причетний до підготовки багатьох доленосних нормативних документів для України – Декларації про державний суверенітет України, Конституції України тощо, автор став суддею першого складу Конституційного Суду України (1996 – 2003), який був створений вперше в історії України. Знання та досвід професора Козюбри в конституційній юрисдикції України сприяли усвідомленню важливості застосування філософських ідей та цінностей у вирішенні складних конституційних та інших правових питань. Саме судова робота професора, з одного боку, дала йому поштовх до глибшого занурення у складні філософсько-правові питання, а з іншого боку, підтвердила практичну важливість філософії права.
Наступна обставина, яку ми хотіли б згадати, – це часткова інерція правосвідомості як пересічних громадян, так і практиків в українському суспільстві, яка досі панує в радянські часи, заснована на суто позитивістському підході до права та держави як його єдиного творця. Ці рудименти правового мислення певною мірою можна відчути серед студентів-першокурсників юридичних факультетів, а в деяких випадках і серед викладачів університетів. Саме тому ця робота є подією, яка, безсумнівно, матиме вплив не лише на українську правову доктрину, але й допоможе викладачам юридичних факультетів, а через них і студентам, доторкнутися та відчути сучасний підхід до праворозуміння. Цей підхід корениться в кращих теоріях та практиці євроатлантичної правової традиції.
Слід наголосити на відвертості та щирості автора у викладі своїх думок. Починаючи з надзвичайно сміливого питання, поставленого студентами на початку курсу філософії права, яке автор зазначає на першій сторінці передмови: «досить прагматичного і навіть банального: навіщо потрібен цей курс, що він дає практикуючому юристу?» (с. 7). А що він дає студентам магістерської програми, які «заточені» та спрямовані на практику, і багато з яких вже практикують.
Слід визнати, що це складне питання повинен ставити собі, перш за все, кожен викладач щодня, проводячи заняття з майбутніми юристами. Автор відповідає на це питання протягом усієї монографії, використовуючи влучні твердження як з власних глибоких роздумів, так і від відомих західних експертів з права:
– Рене Давід, відомий французький компаративіст: «сутність підготовки юриста полягає не в тому, щоб детально запам’ятовувати чинні на даний момент правила; навряд чи це знадобиться йому через десять років у професійній роботі, для якої більшість цих правил стануть непотрібними. Але для нього важливо розуміти сутність права як універсального, наднаціонального явища. Сутність, яку не можна довільно змінити розчерком пера національного законодавця» (с. 13-14);
– Один із засновників соціологічної теорії права, Ойген Ерліх: «Неможливо… закріпити все право в законах та інших нормативних актах. Накопичену масу нормативного матеріалу не може вивчити жоден юрист, навіть у межах однієї держави та окремої галузі, не втративши при цьому розуму».
З повним текстом статті можна ознайомитися за посиланням.