Аналіз судової практики щодо застосування законодавства України про захист персональних даних

Аналіз судової практики щодо застосування законодавства України про захист персональних даних

Володимир Венгер, Андрій Кошман, Олександр Шевчук

Захист персональних даних в Україні – відносно нова сфера правового регулювання, що перебуває на етапі становлення та потребує досить ретельного аналізу не тільки відповідних міжнародних стандартів, але й національної практики нормозастосування.

Сьогодні в Україні напрацьовано досить великий досвід щодо аналізу основних недоліків та проблем імплементації міжнародних стандартів у сфері захисту персональних даних. За підтримки міжнародних партнерів проведено низку прикладних досліджень, як комплексних, так і доволі точкових, щодо ефективності застосування приписів Закону України «Про захист персональних даних». Разом з тим досі нема системних аналітичних напрацювань щодо судової практики в цій сфері.

Цей аналіз має на меті зробити перший крок у цьому напрямку та запропонувати загальний огляд основних напрямків і ключових тенденцій застосування українськими судами загальної юрисдикції Закону України «Про захист персональних даних». Предметом дослідження є аналіз рішень судів різних юрисдикцій та інстанцій, що істотно ускладнює методологію та засади проведення аналізу та узагальнення його результатів. Адже особливості захисту персональних даних у, наприклад, провадженнях в цивільних справах та в кримінальних провадженнях мають надзвичайно багато відмінностей.

Водночас автори свідомо залишили таке відносно масштабне охоплення для аналізу, щоб сконцентрувати дослідження саме на персональних даних. Деякі питання, що могли б бути набагато детальніше представлені крізь призму спеціального законодавства у відповідній сфері, залишилися поза основним фокусом. Це зроблено задля чіткішого виокремлення векторів застосування законодавства про захист персональних даних, його розуміння і сприйняття суддями та іншими учасниками судових процесів, труднощів узгодження приписів законів із підзаконними актами, а також спрямованості відповідної адміністративної (управлінської) практики органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Для проведення цього дослідження експерти опрацювали близько 10 000 судових рішень, з яких для ретельного дослідження дібрано понад 500, на частину з них зроблено прямі посилання в тексті аналізу. Усі рішення добиралися з Єдиного державного реєстру судових рішень з використанням різних критеріїв та методів пошуку. Водночас це дослідження не має на меті запропонувати статистично точний аналіз, що навряд чи можливо, щонайменше з огляду на постійно змінювану судову практику та брак достатньої кількості сформованих правових позицій у цій сфері. Автори намагалися представити основні тенденції розвитку судової практики у сфері гарантування захисту персональних даних в Україні.

Повний текст публікації доступний за посиланням.