Дослідження лінгвістичного виміру правничої мови (з перспективи наукового спадку професора П.М. Рабіновича)
26 квітня 2025
Юлія Матвєєва
Лінгвістичний вимір правничої мови, безперечно, є важливою складовою як загальнотеоретичної юриспруденції, так і юридичної практики. Тому ще з античних часів красномовство, риторика як мистецтво мови, правила побудови художнього мовлення набувають важливого значення у суспільно-політичному житті. За допомогою мовних зворотів відомі ритори проголошували свої промови і впливали на долі людей та громад.
Як висловився відомий римський оратор, педагог і юрист Квінтиліан (I ст. н. е.), автор відомого трактату «Повчання оратору»: «ми повинні говорити не так, щоб слухачі могли нас зрозуміти, а щоб вони не могли нас зрозуміти неправильно». Мова оратора має бути «елегантною», «викликати довіру у людей», «бути переконливою». Але сила мови може використовуватись із різною метою. Красномовство може «виривати злочинців з-під кари закону», а може «забезпечити засудження невинних і вводити в оману обговорення», може «розпалювати не лише заколот і народні хвилювання, але й війни» і «воно є найефективнішим, коли дає перевагу брехні перед правдою».
Таким чином, різні лінгвістичні прийоми мають великий вплив на юридично значущі акти: рішення судів, акти нормозастосування суб’єктів владних повноважень та ін. Важливу роль тут відіграють мовні засоби, які допомагають вплинути на сутність тексту.
З повним текстом статті можна ознайомитися за посиланням.