Передумови та виклики для організації й проведення виборів в Україні у післявоєнний час
20 грудня 2023
Володимир Венгер, Юрій Ключковський
Україна перебуває під впливом військової агресії з лютого 2014 року. Водночас початок повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року, безпрецедентної після Другої світової війни, спричинив низку нових викликів та загроз для функціонування демократичних інститутів в Україні. Ключовими тут, очевидно, стали не просто намагання держави-агресора окупувати й анексувати частину території України, але й його бажання заперечити право Українського народу на самовизначення, самоідентифікацію і державність.
Цю війну можна вважати першою у Європі війною, яку протягом тривалого часу веде на своїй території демократична правова держава для захисту власного існування від іноземної агресії. Дотримуючись високої ідеї захисту і збереження демократії та верховенства права як засад свого конституційного ладу навіть в умовах оборонної війни на своїй території, Україна тим самим засвідчила свою сучасну роль захисника цих високих ідеалів європейської цивілізації від беззаконного нападу авторитарного терористичного агресора.
Війна, а надто оборонна війна держави, що зазнала брутальної неспровокованої і несподіваної агресії, є особливим станом держави і суспільства. Війна потребує від держави і суспільства максимальної мобілізації усіх сил і ресурсів, їх перерозподілу для першочергового забезпечення цілей оборони і захисту цивільних мешканців; максимального забезпечення оперативності управління, швидкості прийняття рішень та їх виконання; певної зміни першочерговості цілей держави, зокрема, певної зміни пріоритетності забезпечення прав громадян (що, взагалі кажучи, є основною метою України відповідно до статті 3 Конституції) при максимально можливому збереженні демократичного характеру влади та недопущенні авторитаризму у державному управлінні.
Війна не означає також неминучої відмови від правового характеру держави: Україна дотримується позиції, що і в умовах воєнних дій усі заходи демократичної влади, які спрямовані на цілі відсічі агресії, все ж мають відповідати вимогам права. Водночас потреби оборони, насамперед оперативності управління, можуть мати наслідком необхідність певного звуження сфери дій деяких демократичних процедур. Однак це не означає повної відмови від демократичних інститутів і не може означати свавільних дій влади, не передбачених правом (законом).
За таких умов функціонування демократичних інститутів має адаптуватися до вимог та обставин війни. Певні права та свободи можуть і мають обмежуватися в умовах введеного воєнного стану. Стаття 64 Конституції України, у повній відповідності до статті 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, визначає припустимі межі такого обмеження. Водночас необхідно розуміти, що ці обмеження мають забезпечити збереження демократичного характеру конституційного ладу держави. Адже після завершення війни гостро постане питання повноцінного відновлення належного функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, проведення вільних і чесних виборів.
Повний текст публікації доступний за посиланням.