Проблеми захисту права, порушеного застосуванням неконституційного закону
26 червня 2024
Юрій Ключковський
Інститут конституційної скарги, запроваджений в Україні реформою 2016 року, досі діє недостатньо ефективно. У статті розглянуто основні проблеми, що перешкоджають ефективному відновленню прав, порушених внаслідок неконституційного характеру правового акта, застосованого під час судового вирішення спору.
Показано, що рішення Конституційного Суду України лише виявляє та визнає факт неконституційності акта, але не створює його; таким чином, визнаний неконституційним акт був таким ex tunc. Обґрунтовано позицію, що відшкодування шкоди, завданої застосуванням неконституційного акта, неможливе без визнання факту порушення прав і є складовою відновлення правового становища (restitutio in integrum) потерпілого суб’єкта. Таким чином, відмова переглянути справу за таких обставин є по суті продовженням порушення права та завданням шкоди.
Критично проаналізовано основні підстави відмови судів у перегляді справи у зв’язку з визнанням застосованого закону неконституційним. Показано, що ці підстави або прямо суперечать Конституції, або вступають у конфлікт із конституційним обов’язком держави утверджувати та забезпечувати права і свободи.
Показано неконституційний характер обмеження можливості перегляду судового рішення умовою «якщо рішення суду ще не виконане», що порушує низку статей Конституції.
Обґрунтовано хибність твердження про «зворотну дію в часі» рішення Конституційного Суду під час перегляду судового рішення з підстав неконституційності закону, оскільки визначальним для перегляду рішення є факт неконституційності, а не втрата чинності такого закону. Це засвідчується, зокрема, порівнянням із повноваженням суду не застосовувати чинний (не визнаний офіційно неконституційним) закон, якщо суд вважає, що він має ознаки неконституційності.
Стосовно посилання на принцип res judicata показано, що в цій ситуації він вступає в конфлікт із конституційними принципами поваги до прав і свобод, верховенства та прямої дії Конституції і правової законності. Такий конфлікт вимагає взаємного «зважування» значення конфліктних принципів у конкретній ситуації, що, з огляду на значущість основоположних конституційних принципів, віднесених до засад конституційного ладу України, у більшості випадків надаватиме їм перевагу. Остаточність неправового судового рішення, заснованого на неконституційному законі, не узгоджується з правовим характером держави та формуванням у свідомості громадян поваги до права.
З повним текстом статті можна ознайомитися за посиланням.