Теоха щодо законних очікувань у тлумаченні міжнародних договорів. Уроки для України
25 грудня 2021
Євген Звєрєв
У статті наведено детальний огляд відомої справи Тео, розглянутої Вищим судом Австралії у 1995 році, зосереджуючись головним чином на питанні правового тлумачення законних очікувань, що виникають із ратифікованих міжнародних договорів, які не імплементовані у національну правову систему. Вищезгадана справа вважається новим підходом суду, що діє в дуалістичній державі. Однак цей підхід не був підтриманий у подальшій практиці Високого суду Австралії, зокрема, через досить жорстку реакцію адміністративних органів та подальше законодавство, яке було прийнято австралійським парламентом спеціально для вирішення цього питання. Однак це не заперечує значення справи з точки зору наукової уваги до питань тлумачення, які вона порушена.
Україна може розглядати цей випадок як приклад, оскільки має власні проблеми зі статусом та тлумаченням міжнародних договорів у національній правовій системі. На відміну від країн загального права, що дотримуються дуалістичного підходу до рецепції міжнародного права, Конституція України автоматично визнає ратифіковані міжнародні договори частиною національного законодавства, проте вона нічого не говорить про статус цих договорів у національному законодавстві України, що часом спричиняє певні проблеми з їх тлумаченням та імплементацією.
У статті зроблено спробу вирішити вищезазначені питання, звернувши майбутніх тлумачів до альтернативного підходу до тлумачення міжнародних договорів на користь статті 8 Конституції України, що стосується принципу верховенства права. Позиція автора, викладена у статті, полягає в тому, що застосування статті 8 до тлумачення міжнародних договорів у внутрішньому праві України збагачує аргументацію та слід розглядати як первинне джерело застосування до цього питання.
З повним текстом статті можна ознайомитися за посиланням.