Зазначені законопроекти розроблені для запровадження обов’язкової реєстрації та використання офіційних електронних адрес у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, а також визначення особливостей здійснення судочинства в умовах воєнного чи надзвичайного часу, зокрема, можливості додаткового повідомлення учасників судового процесу про розгляд справи за допомогою всіх відомих засобів комунікації таких учасників (телефонограма, СМС повідомлення, електронна пошта, повідомлення у месенджерах тощо) та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, розширення сфери застосування письмового провадження у судах всіх юрисдикцій.

Експерти Центру повністю підтримують необхідність цифровізації судочинства та прийняття запропонованих законопроектами змін щодо обов’язкової реєстрації та використання офіційних електронних адрес у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Такі законодавчі зміни є нагальними та дозволять більш швидко запровадити сучасне електронне діловодство.

Водночас, альтернативний законопроект також передбачає зміни для визначення особливостей здійснення судочинства в умовах воєнного стану, що є вкрай важливим для можливості ефективного відправлення судочинства в умовах війни.

Запровадження дієвих механізмів та визначення процесуальних особливостей здійснення судочинства під час війни визначить подальшу перспективу реальної здатності держави для забезпечення гарантій права особи на судовий захист, а також дотримання стандартів доступу особи до правосуддя в контексті вимог судової практики Європейського суду.

З огляду на зазначене, підтримуємо прийняття законопроекту із більш комплексним предметом правового регулювання, зокрема щодо запровадження обов’язкової реєстрації та використання офіційних електронних адрес у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, а також щодо визначення особливостей здійснення судочинства в умовах воєнного чи надзвичайного часу.

Експерти подали до Верховної Ради України пропозиції до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України, щодо:

1. окремих аспектів застосування письмового провадження у касаційній інстанції;
2. розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції;
3. подачі стороною клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції;
4. можливості не зазначення в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі дати, часу і місця судового засідання під час дії воєнного чи надзвичайного стану;
5. редакційного уточнення формулювання «(якщо заявник згідно із цим Кодексом зобов’язаний зареєструвати таку адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі чи її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін процесуальними документами, або зареєстрував її в добровільному порядку)» тощо.

Запис Цифровізація судочинства: пропозиції до законодавства спершу з'явиться на Центр Верховенства Права.

Станом на сьогодні вже 8 держав-членів ООН (включно з Україною) визнали дії, вчинені РФ в Україні після 24 лютого 2022 року, актами геноциду: Польща (23 березня 2022 р.), Естонія і Латвія (21 квітня 2022 р.), Канада (27 квітня 2022 р.), Литва (10 травня 2022 р.), Чехія (11 травня 2022 р.) та Ірландія (1 червня 2022 р).

В липні розпочався процес визнання злочинів РФ в Україні геноцидом і в США. Зокрема, 20 липня американський сенатор Джим Ріш (Jim Risch) — республіканець, сенатор від штату Айдахо, член Комітету Сенату з міжнародних відносин, разом з Бено Кардіном (Ben Cardin) — демократом, сенатором від штату Меріленд, головою Гельсінської комісії в США, а також автором Global Magnitsky Human Rights Accountability Act (“Закон Магнітського”) — та іншими сенаторами представили проєкт резолюції Сенату США щодо визнання дій Росії в Україні геноцидом українського народу (офіційна назва проєкту резолюції “Recognizing Russian actions in Ukraine as a genocide”).

Проєкт резолюції є досить деталізованим і в ній звертається увага на конкретні дії РФ, які у своїй сукупності дозволяють зробити відповідну кримінально-правову кваліфікацію.  Зокрема, в преамбулі проєкту резолюції:

• наголошується на факті масштабних, систематичних та кричущих звірств проти народу України, які відбуваються в контексті незаконної навмисної неспровокованої та жорстокої війни РФ проти України; 
• містяться відсилання до статей І та II Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р.;
• визнаються вагомими докази, які підтверджують масові, систематичні дії проти Українського народу вчинені російськими військовими формуваннями, керованими політичним керівництвом РФ, які відповідають декільком критеріям відповідно до статті II Конвенції про геноцид, зокрема:
  • масові вбивства представників Українського народу шляхом умисних і регулярних актів заподіяння смерті цивільним особам, які втікали, і які проходили повз, а також шляхом цілеспрямованого націлювання на будинки, школи, лікарні, притулки та інші житлові та цивільні будівлі;
  • заподіяння тяжких тілесних або психічних ушкоджень представникам Українського народу шляхом невибіркових нападів на цивільне населення та цивільні райони, проведення умисних ударів по коридорах гуманітарної евакуації, а також шляхом застосування систематичного сексуального насильства проти мирного українського населення;
  • умисне створення для Українського народу умов життя з розрахунком на повне або часткове фізичне знищення Українського народу, зокрема, залишення населених пунктів без їжі, води, житла, електроенергії та інших предметів першої необхідності, спричинення голоду через знищення сільськогосподарських угідь та сільськогосподарського обладнання, розміщенням російських мін на тисячах акрів придатних для використання полів і блокуванням доставки гуманітарної продовольчої допомоги;
  • застосування заходів, спрямованих на запобігання народжуваності серед Українського народу, про що свідчить широке та пряме націлювання російськими військовими на пологові будинки та інші медичні установи, систематичні напади на житлові та цивільні райони, а також на гуманітарні коридори, покликані позбавити українців безпечних територій в межах своєї країни та матеріальних умов для виховання дітей;
  • примусові масові переміщення мільйонів українських мирних жителів, сотні тисяч з яких є дітьми, до РФ або територій, підконтрольних РФ;

• підкреслюються, що наміри щодо цих жахливих злочинів проти людства були продемонстровані РФ на державному рівні через численні заяви та інші форми офіційної комунікації, які заперечують українську державність і суверенітет, включаючи історичні заяви президента Путіна про те, що Україна є частиною «єдиної та цілісної» російської нації без «історичної основи» для того, щоб бути незалежною державою; 
• звертається увага на те, що президент Путін нагородив деяких російських солдатів та бригади, які були звинувачені у скоєнні воєнних злочинів у Бучі та в інших місцях, а також на те, що російське державне ЗМІ «РИА Новости» опублікувало статтю «Что Россия должна сделать с Украиной», яка описує «денацифікацію» у значенні «деукраїнізації» або знищення України;
• згадується одноголосно ухвалена резолюція Сенату США від 3 жовтня 2018 року щодо вшанування 85-ту річниці Голодомору, який був геноцидом Українського народу;

визнається, що незважаючи на те, що для покарання винних може знадобитися додаткова документація та аналіз звірств, вчинених РФ в Україні, все ж таки задокументовані факти злочинів у поєднанні зі заявами, що демонструють відповідний намір, змушують вжити термінових заходів для запобігання подальшим актам геноциду.

З огляду зазначене вище, в разі ухвалення такої резолюції Сенат як верхня палата Конгресу США:

1. засудить Російську Федерацію за вчинення актів геноциду проти Українського народу;
2. закличе США до співпраці зі союзниками в НАТО та ЄС щодо заходів підтримки України з метою запобігання подальшим актам російського геноциду проти Українського народу;
3. підтримає трибунали та міжнародні кримінальні розслідування для притягнення російських політичних лідерів і військового командування до відповідальності за воєнну агресію, воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид.

Внесення проєкту цієї резолюції до Сенату представниками двох найбільших партій США є свідченням досягнення значного успіху України на дипломатичній ниві щодо привернення уваги міжнародної спільноти до актів геноциду проти Українського народу, які мають місце в контексті триваючої війни РФ проти України. В разі ухвалення такої резолюції Сенатом США збільшиться шанс на ухвалення подібних резолюцій слідом за США в парламентах інших держав.

Запис У Сенаті США представили проєкт резолюції про визнання дій РФ в Україні геноцидом Українського народу спершу з'явиться на Центр Верховенства Права.

Цей законопроект підготовлено Міністерством юстиції України та ініційовано Кабінетом Міністрів України. Ним пропонується внести зміни до двох законів – «Про політичні партії в Україні» та «Про Державний реєстр виборців».

Основні пропозиції експертів полягають у такому:

•  із Законом України «Про всеукраїнський референдум» слід узгодити не лише Закони України «Про політичні партії в Україні» та «Про Державний реєстр виборців», а й низку інших законодавчих актів, зокрема, низку статей Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
• прибрати можливість політичних партій брати участь у виборах «до інших органів державної влади», окрім участі у виборах Президента України, виборів до Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб
• перетворити імперативний припис, що зобов’язує партії утворювати фонд агітації щодо ініціативи проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, фонд всеукраїнського референдуму на диспозитивний;
• уповноважити Центральну виборчу комісію на здійснення державного контролю за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у процесі ініціювання та проведення референдуму.
• усунути деякі редакційні і граматичні недоречності.
• послуговуватись лише терміном «виборчий бюлетень» замість паралельного використання двох – «виборчий бюлетень» та «бюлетень для голосування».
• чітко визначати повноваження органів ведення Державного реєстру виборців та Центральної виборчої комісії як розпорядника Державного реєстру виборців щодо складання та уточнення списків виборців, залишивши лише відсильні норми стосовно деталізованих процедур відповідно до Виборчого кодексу України та Закону України «Про всеукраїнський референдум».

Експерти вважають аналізований законопроект потребує істотного доопрацювання як щодо змістовного наповнення в частині, що стосується двох законів, внесення змін до яких є його метою, так і щодо юридичної техніки.

Законопроект не може вважатися терміновим з огляду на діючий режим воєнного стану, під час якого не можуть проводитися жодні вибори чи референдуми. Враховуючи положення частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України, вважаємо за доцільне аналізований законопроект повернути на доопрацювання суб’єкту законодавчої ініціативи відповідно до пункту 3 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України.

Наведені вище рекомендації направлено до Верховної Ради України.

Запис Рекомендації щодо законопроекту, внесеному у зв’язку з прийняттям Закону України «Про всеукраїнський референдум» спершу з'явиться на Центр Верховенства Права.

Зокрема, пропонується:

• узгодити вживані терміни із термінологічним апаратом Закону  України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
• на рівні закону закріпити ключові положення, що регламентують діяльність Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зокрема, запровадити  чіткі та прозорі вимоги до формування Комісії, порядку прийняття нею рішень та їх оскарження, на основі яких Кабінет Міністрів України буде розробляти відповідне положення;
• встановити заявний спосіб підтвердження факту належності до членів сім’ї особи, позбавленої особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що ґрунтується на нормах, передбачених Сімейним кодексом України.

Пропозиції експертів Центру направлено до Верховної Ради України.

Запис Пропозиції з удосконалення захисту осіб, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України спершу з'явиться на Центр Верховенства Права.

Основні пропозиції експертів полягають у такому:

• розширити коло осіб, за згодою або у супроводі яких особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України, включивши до нього всіх законних представників;
• на рівні закону закріпити вимоги до тимчасового виїзду закордон дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
• регламентувати особливості вирішення батьками питання щодо тимчасового виїзду за межі України дитини, яка не досягла шістнадцяти років у самостійній нормі, яку слід розмістити після тих норм Сімейного кодексу України, які регулюють схожі правовідносини.
• встановити, що строку дії згоди батьків на тимчасовий виїзд закордон може не обмежуватись законодавчим приписом, якщо він узгоджений у результаті домовленості батьків,
• відкоригувати положення проекту так, аби вичерпне коло підстав для тимчасового виїзду за межі України дитини, яка не досягла шістнадцяти років, у супроводі і за згодою лише одного із батьків, не могло бути поширене на випадки спільного волевиявлення батьків;
• передбачити внесення відомостей про згоду на тимчасовий виїзд дитини закордон не до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а до Єдиного державного демографічного реєстру, який ведеться  з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення документів.

Пропозиції експертів Центру разом із відповідною порівняльною таблицею направлено до Верховної Ради України.

Запис Пропозиції щодо удосконалення законодавства, яке регламентує тимчасовий виїзд за межі України дитини спершу з'явиться на Центр Верховенства Права.

Експерти Центру підготували пропозиції до проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо здійснення судочинства в умовах воєнного стану» (реєстр. № 7404 від 24 травня 2022 р.).

Основні пропозиції експертів полягають у такому:

• деталізувати положення законопроекту в частині регламентації проведення судових засідань у провадженнях про адміністративні правопорушення у режимі відеоконференції під час воєнного стану; як це зроблено у інших процесуальних кодексах;
• узгодити положення ст. 246 КуПАП, які стосуються можливих заперечень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проти здійснення судового провадження в режимі відеоконференції;
• доповнити проект положеннями які уможливлять участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;
• удосконалити статті проекту, які стосуються триденного строку повідомлення про розгляд справи у випадках, коли такі справи мають бути розглянуті упродовж однієї чи трьох діб з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи;
• внести техніко-юридичні правки, аби удосконалити редакцію проекту.

Лист із пропозиціями разом із порівняльною таблицею направлено до Верховної Ради України.

Запис Пропозиції до проекту Закону України щодо здійснення судочинства в умовах воєнного стану спершу з'явиться на Центр Верховенства Права.