Зловживання публічним ресурсом на виборах: український досвід
12 вересня 2021
Виконавчий директор Центру Володимир Венгер взяв участь у підготовці міжнародного дослідження механізмів протидії зловживанню адміністративним ресурсом на виборах. В рамках дослідження представлено не тільки відповідні міжнародні стандарти, але й презентовано короткий порівняльний аналіз відповідного досвіду Грузії, Латвії та України. Власне український досвід протидії адміністративному ресурсу на виборах представлено Володимиром Венгером у своїй частині дослідження.
Дослідження є вкрай важливим та актуальним, адже застосування публічного ресурсу з метою отримання переваг у виборчій кампанії є доволі поширеним явищем. Навіть у країнах, що мають розвинені демократичні традиції, окремі політичні партії та кандидати вдаються до некоректного застосування своїх владних повноважень та можливостей.
Особливо гострими такі проблеми є у демократіях, що розвиваються. Відсутність стійких демократичних традицій, високого рівня політичної культури та стабільних стандартів етики публічного управління створюють середовище, коли основним інструментом запобігання зловживанням є формальне законодавство. Відповідно, тут форми та інструменти використання адміністративного ресурсу на виборах розвиваються неймовірно швидко. Дуже часто в таких країнах адміністративний ресурс використовується через нові інструменти, що потребують оперативного реагування та застосування нових обмежень та заборон. Міжнародні стандарти та національне законодавство просто не встигають реагувати на такі нові виклики. Навіть якщо коригування національного законодавства здійснюється ретельно та порівняно швидко, нові форми та вияви зловживання владою посадовцями для досягнення своїх політичних цілей отримує інші форми вираження.
Український досвід протидії використанню адміністративного ресурсу на виборах є цікавим та показовим. Національне законодавство містить доволі багато інструментів, які імплементують міжнародні стандарти та добру практику адміністрування виборів. Практика застосування таких інструментів також є доволі позитивною і демонструє чимало здобутків. Разом з тим, такі інструменти всеодно залишають прогалини, які використовуються політиками та посадовцями протиправно.
В українських реаліях це вкрай негативне і небезпечне явище потребує більш широкого та комплексного розгляду. Тут потрібно детально розглядати не тільки повноваження та ресурси, що можуть бути протиправно використаними під час виборчого процесу, але й враховувати ті ресурси, що можуть бути застосованими задовго до початку виборів, а також після їх завершення. З огляду на це, окрім «класичних» блоків щодо адміністрування виборів, фінансування політичної діяльності та обмежень щодо агітації проаналізуємо два додаткових дещо нестандартних блоки: зловживання законодавчою владою та забезпечення невідворотності юридичної відповідальності.